Олеся

— Мене звати Олеся. Мені 18 років. Нещодавно я взнала, що у нас в училище має приїхати така група людей, які будуть розповідати про ВІЛ-інфікованих людей і будуть проводити тренінг на цю тему. Я завжди хотіла потрапити на такий тренінг і тому я вирішила піти. Я дуже сильно задоволена, що я пішла все-таки.Звичайно не наважувалась, думала, може, якось іншим разом, але таки пішла. Потім пішла зробити тест на ВІЛ. Я дуже сильно переживала, у мене було таке відчуття, що ... а вдруг я почую позитивну відповідь. І що тоді буде далі... Коли я стояла перед автобусом-амбулаторією, в якій мало проводитись тестування, в мене був такий стан, що все життя промелькнуло перед очима. Хоча думала, що це не треба показувати на людях, треба стояти і усміхатися, що все добре, хоча я думала, що може бути всяке в житті, може бути така ймовірність, бо ми всі не є досконалі і не можемо знати чи ми ВІЛ-інфіковані чи ні.
Тому я наважилась, і, зробивши цей тест, я вийшла вся позитивно налаштована, дуже рада, тому що в мене був негативний результат.
—Як це змінить Ваше життя в майбутньому?
—Напевно дуже змінить, і в кращу сторону, тепер я буду налаштована хіба на позитивне, і якщо буде підстава думати про таке, я думаю, що буду іти на такий тест.
—Щодо ризикованої поведінки, Ви вже знаєте як уникнути зараження?
—Так, тепер я знаю як уникнути, знаю шляхи. Багато взнала про ВІЛ і СНІД. Взагалі то я вважала, що це майже одне і те саме, хоча ні. Тепер буду знати як це і до чого воно приводить.
—Дякую.